Історія матрасу. Стародавній Рим.
Рай в окремо взятому римському будинку.
Стародавні римляни полюбляли проводити трапезу лежачи на ложах (кожне зазвичай на трьох чоловік), які розташовувалися по трьом бокам столу - трикліній (лат. triclinium, від грец. Tri - три і kline - ложе).
Ложе мало точені ніжки прямокутних або гнутих форм, або у вигляді лап тварин. Напівкруглі узголів'я прикрашалися інкрустацією з кістки, кольорового скла, а також бронзовими деталями (головами левів, коней). Каркас ложа обшивали бронзою або залізом, на шкіряних або конопельних ременях закріплювався матрас.
Кожне ложе являло собою дерев'яні або кам'яні підмостки з ухилом у бік, протилежний від столу, на них лежали матраси і килими. Матрас набивали очеретом, шерстю і навіть пером.
Всі три ложа були однакової довжини і мали кожне три місця. Місця відділялися один від одного подушкою або набитим чим-небудь узголів'ям; більш високий край ложа, що примикав до столу, трохи височів над його рівнем. Сидівші на ньому лягали на своє місце навскіс, спираючись верхньою частиною тулуба на лівий лікоть та узголів'я, а ноги простягали до правого боку. Таке становище не раз змінювалося протягом тривалої трапези.
Ще римляни першими придумали «водний матрац», а саме спосіб засинання у ванні. Розслабившись там і задрімавши, патрицій перелазив на матрац.
Середнє ложе вважалося найпочеснішим, за ним слідом було ліве і потім вже праве. Два перших ложа призначалися для гостей, третє для членів сім'ї. Найбільш почесним місцем на кожному ложі було ліве, за винятком середнього ложа, де першим місцем вважалося праве, яке знаходилося поряд з місцем господаря.